Письменники Сумщини

Микола Лукаш

Сьогодні це ім’я нажаль мало про що говорить загалу. Проте для тих, хто знав цю Людину, хто перейнявся його тернистою, але водночас світлою долею, стало символом чесності перед народом і власним сумлінням.

Микола Олексійович Лукаш народився у містечку Кролевець Сумської області (тоді Чернігівської) 19 грудня 1919 року, саме на Миколая. Дата народження визначила ім’я і напевно окреслила майбутнє. До п’яти років не говорив.

Коли заговорив, то швидко навчився читати і вже в початкових класах значно обігнав товаришів. Навчався в школі № 2. У молодших класах з ним стався прикрий випадок: він упав з балкону другого поверху школи і зламав ногу. Потім та ж нога буде двічі поранена у війну і зламана наїздом автомобіля у Харкові в 50-х роках.

Багряний Іван Павлович 

Іван Багряний — видатна постать в українській літературі XX століття, хоча тривалий час його в Україні не знали. Причина цього зрозуміла: він був ворогом комуністичної ідеології і пануючого режиму, борцем за вільну Україну. Лише з часу проголошення Україною державної незалежності Іван Багряний в ореолі заслуженої слави повертається на батьківщину як її вірний син. Вже вийшла ціла бібліотека його творів: «Сад Гетсиманський», «Людина біжить над прірвою», «Тигролови», «Огненне коло»... Хоч і були вони опубліковані на Заході ще в 40 — 50-і роки, але дійти через «залізну завісу» в Україну раніше не могли. 1992 року академік М. Жулинський писав: «Проаналізувавши все написане Багряним, беручи до уваги і публіцистику, й поставити в контекст його драматичного життя — означало б виголосити присуд тоталітарній системі, яка методично знищувала національні таланти і робила це жорстоко, не усвідомлюючи при цьому, що зло оберта’ться бунтом, спротивом, боротьбою».

Дмитро Білоус

Життєвий шлях Дмитра Григоровича Білоуса розпочався 24 квітня 1920 року в селі Курмани на Сумщині в багатодітній селянській родині. Крім Дмитра, у сім’ї були Наталка, Василь, Олекса, Катря, Павло, Маруся, Сашко, Христина, Надія, Микола. «Трудове виховання — на вигоні пастухування», «Справлялися добре з харчами, — не їли лиш хвостиків з груш», «Ходив я в сестринських чоботях з дірками замість підошов», — згадував поет згодом, осмислюючи своє дитинство.Хранителькою сімейного затишку була мати, скромна трудівниця. У поета довго зберігалися квитки, вручені його мамі разом з орденом «Материнська слава» на безкоштовний проїзд залізницею. Один раз скористалася, більше не встигла… Батько Григорій Миколайович — був сільським мудрецем, порадником і заступником односельців. Його навіть обрали народним суддею.